Звільнення директорів музеїв:
за і проти

 В прес-клубі арт-галереї «АтрибутЪ» відбулась зустріч музейних працівників з пресою.

Були присутні Василь Портяк - науковий секретар Національного музею Т.Г.Шевченка, Вадим Логвінов - заступник директора Національного музею народної архітектури і побуту України та голова Незалежної профспілки музею Тамара Таранущенко.

Головна тема прес-конференції   - звільнення директорів національних музеїв та заповідників.

Василь Портяк розповів про  безпрецедентне звільнення директора музею Т.Шевченка Наталію Клименко.

Ще в кінці минулого року музей вважався  флагманом київських музеїв. За  рік провели понад дві тисячі екскурсій, до музею завітало багато іноземних делегацій. Музей вважався успішним закладом культури. За роки свого правління директорка привела до ладу всю документацію.  

Як і багатьом музеям,  фінансування не вистачало. Кошти від держави  надходили занадто пізно: в грудні. Це постійна практика в культурі. Дуже  часто на ці кошти директори або терміново латають дірки, порушуючи купу юридичних та фінансових законів,  або відмовляються від фінансування -  за короткий строк неможливо освоїти кошти з шістьма нулями без порушень.

В 2011 році, була така ж проблема – наприкінці року направили кошти...

Клименко попросила відкоригувати суму на наступний рік. Їй відмовили. Це і стало приводом для звільнення:  музею потрібні сучасні менеджери, які вміють за кілька днів засвоїти державні гроші...

Це  одна із версій звільнення директора. В музеї Шевченка і досі не бачили висновок комісії, який «допоміг»  прибрати Клименко з посади.

Зараз працівників музею Шевченка турбує кілька питань: що буде з фондами музею, чи не виселять музей з приміщення (така проблема виникла, коли Клименко заступила на посаду директора), та що буде з самим колективом.

«Музей – це, в першу, чергу колекція. І ніякий сучасний директор-менеджер  змістовно не презентує  музей та  колекцію. Для цього треба бути фахівцем, працювати з темою не один рік," - сказав Портяк.

- В музеї працювала жінка, якій було понад 80 років. Але її  не звільняли – краще неї ніхто не знав петербурзький період Шевченка. А зараз приходить  нова гвардія, яка не підготовлена до роботи в музеї. Музейиків треба вчити, виховувати,  а не   змінювати».

Редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб привернув увагу до виселення з орендованого приміщення Музею прикордонників, негативно оцінив накази Міністра культури про звільнення директорів київських музеїв. Нагадав, що потрібно створити Держкомітет музеїв чи повноцінний департамент при Мінкульті...

Колектив Національного музею народної архітектури і побуту України більш стримано ставиться до зміни директора.

«Війна» з попереднім директором Павлом Федакою велася не один рік.

Ще в середині 2010 року, працівники музею  висловили  недовіру  директору: не проводилась реставрація, не було концепції розвитку музею, порушувалась трудова дисципліна. Звільняли працівників, на яких реально трималась робота музею. Доходило до абсурду: відмовляли спонсорам.

 Середній вік колективу – за 50 років. Молоді в музею не затримувались: їх  "з’їдали". Та й заробітна плата до 1000 гривень не дає  можливості  розвиватися  науковцям.

Майже 5 років накопичувалися проблеми у музею.  Зрештою, Пирогів почали називати музеєм дров. Академію наук  повністю задовольняло болото, розведене Федакою.  Там були приватні  генделики, кіоски,  пасіки. Проводили особисті свята.

Тихе музейне життя.

Колектив вибухнув: треба звільняти директора!

Почалися  протести, перевірки, з’явилася низка публікацій. Музейний мурашник заворушився,  і  Академія Наук України відмовилась від проблемного об’єкту – Пирогів  передали до Міністерства культури.

В Міністерстві культури особливої радості від такого об’єкту  не відчули – занадто багато проблем, та й з кандидатурою на посаду директора ніяк не могли визначитися.

Зрештою, зупинилися на представникові туризму – Дмитрові  Зарубі. Колись він був заступником Держслужби по туризму, переймався готелями, займався розробкою туристичних маршрутів. Тепер буде втілювати туристичну мрію в найбільшому скансені Європи.

Призначення Заруби, як і призначення Лісничої  до заповідника у  Лаврі,  викликало багато питань.  Міністр культури Кулиняк так і не зміг це пояснити: «Потрібні менеджери». Але,  ця відповідь нікого не задовольнила.

 Зараз за новопризначеними директорами  прискіпливо спостерігає не тільки журналістська громада, але й співробітники музею.

До музеїв прийшли молоді амбітні керманичі.

Та чи вистачить  у них розуму зберегти музеї, як культурний заклад, чи зроблять  там  попсовий  розважальний центр - життя покаже...

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»

Т. Таранущенко та В.Портяк