Попи, церкви, і рекорди мертвих душ
 Посіяні екс-міністром культури «зуби дракона» продовжують давати зловісні паростки. Гуманітарна сфера, взята подружжям Кириленків на сімейний підряд, продовжує дивувати спільноту.
В той час, як Катерина Кириленко творить культ «лептонного бога» та благовіщає про його пришестя докторською дисертацією (http://argumentua.com/stati/kak-v-ukraine-rukhnula-sistema-prisuzhdeniya-uchenykh-stepenei), дотепно призначені її чоловіком керівники культурних закладів теж творять чудеса. До речі, кажуть, «докторською» пані Кириленко та її ВАКівським захистом зацікавився навіть ІлонМаск. Його цікавість у довільному перекладі звучить приблизно так: «Що таке дивовижне вони там курять?!».
А в цей час директори музеїв, закинуті паном Кириленком у складі «ДРГ» на території національних музеїв, ні на мить не припиняють свою руйнівну діяльність. Віддам належне директору Національного історичного музею Тетяні Сосновській: у своїй боротьбі з власним колективом вона досягла небувалих здобутків. Не випробуваними залишились ще, здається, лише закривання непокірних в підвалі та примусові роботи.
Але, безперечно, лідером та ньюсмейкером з великим відривом залишається пирогівський піп Юрій Бойко. Те, що витворяє цей персонаж у Національному музеї архітектури, може пізніше лягти в основу детективного роману, але вже лягло в основу кількох кримінальних проваджень. «Команда» Бойка, в перервах між різними незаконними способами заробляння грошенят, деколи любить розважитись та утнути щось веселеньке. Це можуть бути якісь музики (зовсім не фольклорні), фестивалі, квести, надувні гірки, кінозйомки, прибутки від яких ідуть просто в кишені адміністрації… Зайве говорити, що усі ці гонорові забави не мають нічого спільного з напрямками діяльності Музею народної архітектури та побуту. Це, скоріше, якась пляжна анімація.
Але – душа просить чогось незвичайного. І ось – незабаром – рекорд! У книгу рекордів Гіннеса! Музейні поля, на яких ще колись колосились жито і пшениця, зараз, стараннями батюшки, дбайливо засіяні бур’янами. Тут є і пирій, і осот, і щириця. Так, от, нещодавно клаптик поля розорали і почали засаджувати квітками. Тут буде найбільший квітковий прапор! Правда, прапор поки що виглядає, як бразильський – жовто-зелений, що можна було пояснити Олімпіадою в Ріо, але до Дня незалежності його мають пофарбувати – як і годиться – у жовтий та синій. Я вже колись таке бачив – при совку перед приїздом керівництва фарбували траву у зелений. Тож чи не простіше було розфарбувати бур’ян та не морочити людям голови? А так – Гіннеса доведеться дурити.
Далі – більше. Очевидно, вирішивши назавжди залишитись у Пирогові, о. Юрій бойко (він же – директор Музею) почав будувати церкву. З Городища на Чернігівщині привезли дерев’яний храм 18-го століття, та почали ставити. Ставити чомусь на задвірках експозиції, серед стодол та вітряків. Хто прийняв таке рішення – досі невідомо. Можливо, воно просто приснилось директору, або комусь з його заступників. Оскільки територія музею досі не поділена на експозиційні та інші зони, відсутній генплан та план розвитку, не дивно, що під вітряками на вході повиростали сарайчики та «шанхайчики», а Бойко вирішив ставити церкву, де йому заманеться. Дивує інше – наукова частина колективу під керівництвом Ігоря Паньківа займається чим завгодно, тільки не науковими дослідженнями та плануванням розвитку Музею. Так ось, ця «наукова» частина цього разу чомусь пискнула, що церква ставиться не там. Їхній писк викликав щире здивування. Може, грошима не поділились? Адже раніше вони показували радісний «одобрямс» найбезглуздішим вчинкам попівської бригади, на кшталт руйнівних «фестивалів», незаконних зйомок та надувних гірок. Директор, який, цілком природно, сприймав дану братію як гумотехнічний виріб №2, вже використаний, не звернув увагу на комариний писк.
Але… «Принциповий» заступник з науки І. Паньків, очевидно, відчувши, що під Бойком хитається крісельце, кинув в бій, за принципом, «свисни, Панько, ти дурніший», кількох науковців, яких йому, очевидно, не шкода. На телебаченні (http://ru24.su/na-chernigovshine-razbiraut-dereviannyu-cerkov-xviii-veka/)намалювалась «прес-секретар» Зеленко, яка сказала, цитую: « Ну, во-первых, нет решения научного совета, в каком месте эту церковь размещать, в случае чего. Пока что нет.» У випадку чого?!! Я декілька разів уважно вивчив штатний розпис Музею. Там нема прес-секретаря. Є декілька десятків «мертвих душ», які числяться в штаті, на роботі місяцями не бувають,а от прес-секретаря – нема!Потім, під покривом ночі, диверсійна група з жінок та пенсіонерів, що використовують власний маразм, як зброю, виконала «присуд» «науково-методичної ради» - знищила геодезичну розмітку. Сміливий вчинок! Десять тисяч гривень – коту під хвіст!
Питання – де тепер буде правити службу отець Юрій Бойко, коли його, нарешті, поженуть з директорів? Хоча я б будував не ще одну церкву, а якусь буцегарню 18-го століття. По сумі вчинків директора і його команди більше підходить околоток. Можна в старовинному стилі. Можна в модерному. З ватер-клозетом.
І ще одне приємне для мене відкриття. Я чомусь думав, що ще один ставленик Кириленка, начальник управління музейною справою пан Василь Рожко взагалі не переймається катастрофічним положенням підпорядкованих йому музеїв – жодного разу він не втрутився у ситуації, коли були наявні грубі порушення закону. Тепер я забираю свої думки назад. Василь Михайлович весь цей час, очевидно, думав. Думав-думав, та й написав статтю «Національна музейна політика: засади наукової діяльності музейних інституцій» http://museum-ukraine.org.ua/?p=8057. Гарна стаття , хоч і без посилання на першоджерела. Тільки про які музейні інституції пише пан Рожко? Тих, що за його каденції він дозволив занапастити? Так в деяких з них вже нікому буде займатись науковою та культурно-просвітницькою діяльністю. А деякі можуть взагалі зникнути. Тоді буде простіше – можна буде їх уявляти віртуально. Як Тустань…
Василь Михайлович пише, а директори-самодури тим часом банкрутують музейну галузь. Може, досить знаходитись у звичній позі страуса? Бо ж у страуса найбільші в світі яйця. У іншого Страуса – Леві – найкращі в світі джинси. А третій – Штраус –Йоган – писав геніальну музику. Нічого з цього не підходить. Вийміть голову з піску і подивіться, що твориться за Вашого потурання. Вашого, та ще таких чиновників, як Ви. Ще трохи такими темпами – і ні управління, ні відділу не буде потрібно – музеїв не буде.
А так – я згоден: Актуальним сьогодні є вироблення дієвої моделі організації наукової діяльності в музейній інституції та її подальша апробація у конкретних музеях і заповідниках країни.– це – зі статті. Чому з цього нічого не зроблено?
Вадим Логвинов,
Заступник директора Національного музею архітектури та побуту України у 2009-2015 роках.
Необхідний коментар:
Міністр культури ніяк не зрозуміє, за що його критикують. За нерозуміння. Справа в тому, що проблеми знакових музеїв України мають загальноукраїнське і міжнародне звучання. Скільки б ви не проводили позитивних дрібних піар-заходів, наші публікації про бардак в музеях планетарного рівня відразу потрапляють на стіл керівників держави. Автоматично.
Повірте, це було за всіх президентів, ми можемо порівнювати, бо знаємо.
І коли чергові дефачки з прес-служби, які зрозуміло з ким сплять, зараховують сайт “Музеї України” до незначних ЗМІ, хоча ранок починають з нас, то кепсько.
Ми вже долучалися до відставки цього Міністра, і ви знаєте, як все просто і абсолютно безкоштовно це відбувається. Факти – вперта річ.
Нині все повторюється. Якщо Міністр культури НЕГАЙНО не звільнить кадрів, які ганьблять державу у Лаврі, Пирогові, Історичному музеї та інших, відомих закладах, його команда не забезпечить призначення нормальних керівників у музеях, де оголошено конкурси, то Україні не потрібен такий красивий Міністр культури з такою красивою командою. І ви знаєте, що це відбудеться. Кілька тижнів у вас є. Дійте!
Це все.
Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України” |
