Міжнародний науковий десант рятує  Пирогово

Пирогово  гине: пошарпані будинки, провалені дахи, поламані млини, залишки згорілої церкви. Сумне видовище…

Найбільший скансен Європи за 40 років свого існування так і не спромігся розробити  план розвитку і  стати флагманом подібних музеїв світу, хоча тут  є унікальна експозиція, фантастичні ландшафти та величезна територія.

Як завжди нам  не вистачає ні  розуму, ні бажання.

З 2005 року Фонд  «Розвиток України» почав працювати з музеями. Вибрали два музейні  об’єкти: Софію Київську, де представлена світська та духовна історія України,та  Національний   музей  архітектури та побуту  в Пирогові - етнографічна краса  країни.

Як повідомила  директор проекту «Відновлення музею в Пирогові»Олеся Островська -Люта, спочатку в Пирогові планувалися лише ремонтно-реставраційні роботи, але з часом  прийшли до висновку: аби музей насправді ефективно працював, мав якусь чітку лінію діяльності, було б непогано запросити зовнішніх фахівців, що б ті разом з працівниками музею розробили спільну платформу  майбутнього музейного  розвитку.

На запрошення Фонду до України приїхали  Лінда Норріс (США) – експерт з музейного менеджменту, Фулбрайтівський стипендіат і дослідник українських музеїв, лідер дослідницької групи для музею в Пирогові.

Стен Рентцхог ( Швеція) – автор першої історії скансенів, музейний консультант, спеціаліст з розробки стратегії для музеїв. У 1968-2002 роках працював музейним директором.

Еллен  Розенталь (США) – президент музею під відкритим небом. Фахівець із менеджменту скансенів, а також із запровадження інноваційних програм у музеї.

Гвен Снайсер (США) – фахівець із підтримки колекції, фондосховищ і реставрації текстилю.

Лінда Норріс:

З- За час перебування в  Україні я  відвідала багато музейних закладів. У вас настав  період  змін, які ми пройшли кілька десятилять тому.   Загальний музейний стан  дуже різний. Багато   залишились на рівні 70- х років,  інші   зробили великий крок  вперед.
Ваші музеї займаються більше збереженням пам’яток. Хоча в  світовій музейній практиці  змінюються пріоритети: роблять  наголос  на  освітні програми.
 Деякі  українські музеї вже  пішли цим шляхом -я бачила фантастичні проекти. Взагалі, я  в захваті від  ентузіазму ваших  музейників. Вони працюють в таких  жахливих умовах: маленькі зарплати, мізерне  фінансування, без підтримки держави.

Щодо музею  в Пирогові - він мене вразив. Музей  має  дуже великі можливості  і великий потенціал. Наглядачі піклуються про свої будиночки, знають  їхню історію.  Але тут не вистачає відвідувачів. Тому ми  вирішили підготувати рекомендації для подальшого розширення та  розвитку музею. Треба  зберегти музей  в найкращому стані і навчитися  працювати з відвідувачами.

Стен Рентцхог :

Пирогово знаходиться на тій стадії розвитку, що й європейські музеї на початку 90-років минулого століття. Гарні автентичні будинки лише зберігаються, але для відвідувачів нічого нового та цікавого не відбувається. Хоча тут можна впровадити освітні програми, залучати відвідувачів до життя  минулих століть. В цьому музеї є великий потенціал для роботи з сім’ями.  В Європі існує понад 2000 скансенів. Багато з них об’єднались в Європейську асоціацію музеїв під відкритим небом. Більшість з них -  це невеличкі музеї. Така собі маленька  хатинка з невеличкою ділянкою. Великих скансенів нараховується  біля сотні. Ваш музей вражає своєю територією і чисельними пам’ятками. Це треба розумно зберегти для майбутнього. Провести реставрацію та  реконструкцію. В світі залишилось не так вже й багато автентичних будинків. Наприклад, в США відбудоване поселення перших переселенців. Зрозуміло, що будинків 16-17 століття  не залишилось. Зробили реконструкцію поселення, відродили побут.  Це один із популярних музейних закладів. Люди не завжди цікавляться автентичністю. Їм  головне приторкнутися до минулого. Для того, щоб побачити як повинні виглядати скансени, їдьте до Північної Америки, в Будапешт,  в Північну Європу, Голландію, Німеччину, Данію, Скандинавію.

Еллен  Розенталь: Наш музей -  музей живої історії -  був започаткований університетом. З часом ми прийшли до висновку, що хочемо  існувати як незалежна організація. Рада директорів подала прохання до університету про вихід із учбового закладу. Університетська  верхівка обурилась – раду розпустили… Лише під тиском громадськості та преси уряд країни дозволив музею стати недержавною організацією. І ось вже протягом 5 років ми   існуємо самостійно. Музей має територію в 4 га, де працює на постійній основі 70 співробітників. З них   30 науковців, які не тільки    пишуть статті для конференцій та бібліотек, але  й доносять свої знання  до відвідувачів: через лекції, екскурсії, майстер-класи. В літній період в музеї працює ще 150 працівників: вони перевтілюються в мешканців цього містечка, активно залучають відвідувачів до свого життя. Люди мають можливість зануритися в історію, пережити її заново.

Бюджет музею 9 млн дол. в рік. Ми розробили річний абонемент, який дозволяє відвідувати всією сім’єю улюблений музей.  Отримуємо невелику спонсорську допомогу. Продаємо сувенірну продукцію, маємо ресторанчик. Діє короткострокова оренда: на весілля, конференції, бізнес-проекти, фестивалі, виставки  -  все це приносить прибуток музею. Виносяться рекламні проспекти, банери. Спонсори найвищої ступені жертвують музею 5000 доларів на рік. Але з ними окремо треба працювати. Я персонально розмовляю з людьми, з фірмами, з відвідувачами. Співпрацюємо з учбовими закладами, з урядом. Єдиного рішення по залученню меценатів  не існує. Треба багато спілкуватися, зустрічатися. А це дуже важка  робота…

Проблем  багато. І не тільки в наших музеях. А й в усіх музеях світу. Виживати музеям стало складно. У музеїв є   конкуренти: сучасні кінотеатри, арт-галереї, аквапарки, нічні клуби…Люди мають вибір куди іти. То ж настав час    змінити своє відношення до відвідувачів. Це КЛІЕНТ, який прийшов до музею. Він хоче отримати сучасний музейний продукт,  чомусь навчитися, щось побачити,   запам’ятати. Зрештою,

 відпочити. Зараз це елітний вид відпочинку.

А що ми маємо? Пирогово не має ні  сучасної інтернет-сторінки, ні рекламної продукції, ні цікавої роботи з людьми.  Навіть елементарних вказівників не існує!

Відвідувачам тут нудно…

 В  хатинках не можна фотографувати -  інтелектуальна власність! В усьому світі музеї виставляють свої експонати в Інтернеті, дозволять фотографувати ( але попереджають про виключення спалаху).

Вони зацікавлені, аби більше людей познайомились з їхньої колекцією. А у нас  типове совкове мислення.  

В Пирогові необхідно  впроваджувати постійні майстер-класи, залучати людей до ткацьких верстатів, до серпів, до плугу. Навчити малювати на тканинах, прясти,        топити піч, колоти  дрова. Виросли покоління що цього ніколи не бачили!

Музейники цього не розуміють, хоча по грантовим програмам    відвідали  і   Європу, і Канаду, і США

Не ті їздили. Музей мертвий. Тільки плач  та сварки.

Мабуть настав   час змінити не тільки стратегію, але й музейне керівництво.

 І не тільки в Пирогові.

Наталка Іванченко