Гендиректор Нацмузею у Пирогові Дмитро Заруба: «Нам вдалося переламати депресивну ситуацію!»
Гендиректор Нацмузею у Пирогові Дмитро Заруба: «Нам вдалося переламати депресивну ситуацію!» Що нового в Пирогові – розмова з Генеральним директором Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитром Зарубою На початку цього року в провідних київських музеях та заповідниках прокотилася хвиля звільнень директорів. Це викликало величезний протест як з боку самих звільнених, так і музейників, які потрапили під керівництво нових керманичів, названих у народі «кризові менеджери».
Пройшло 8 місяців, настала осінь і прийшов час рахувати курчат, тобто здобутки новопризначених директорів.
Дмитро Заруба, Генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України, як досвідчений турист, радував відвідувачів безкінечними святами та фестивалями - кожної неділі на території музею відбувалися масштабні дійства.
Кияни та туристичні фірми за літо звикли до думки: якщо нікуди себе подіти – йдіть в музей у Пирогові. Там обов’язково щось відбувається. Музей став розважальним центром, куди люди приходять не тільки дивитися на старовину, але й відпочивати. - Дмитре Васильовичу, Ваше призначення на посаду директора сприйняли досить агресивно: людина, яка не має музейного досвіду, фахової підготовки очолила найбільший скансен Європи. Але, Ви, мабуть, єдиний із новопризначених директорів, уникли гучних скандалів. За ці місяці, в пресі, музей згадують лише позитивно.
- В музейній справі я дійсно новачок. Але, мав можливість багато мандрувати, бачити різні музеї, їхній сучасний досвід. Тож, коли запропонували очолити музей у Пирогові я довго не вагався – було цікаво зробити з нього територію, куди б залюбки поверталися відвідувачі. Подивіться на статистику: тільки 10 відсотків населення раз у рік ходить до музею. Інші – один раз на кілька років. В більшості музеїв досить нудно і одноманітно. А при сучасних технологіях їх можна і не відвідувати – вся інформація знаходиться в інтернеті. Відвідуваність музеїв з кожним роком падає.
Тож давно треба запроваджувати нові методи роботи. А велика територія нашого музею дає можливість експериментувати.
Ось ми і вирішили робити кожні вихідні гучні свята: з ярмарками, народними гуляннями та піснями.
Коли я запропонував колективу свій проект, особливого захвату не відчув – тут звикли проводити десяток обов’язкових народних свят, а після Івана Купали музей завмирав аж до вересня.
Тож, всі були впевнені, що фестивальний проект отримає фіаско.
Але, статистика показала зовсім інше: навіть у липні – серпні в музеї було людно. Влітку відбувається загальне падіння відвідувань. В цьому році у всіх київських музеях кількість відвідувачів впала на 20%, а ми стримали це падіння. Нам заважала лише погода. Музей поки що залежить від кліматичних примх. Та це питання зараз вирішуються: вже спорудили накриття над сценою. В планах – побудувати сучасний виставковий зал, де будемо проводити свята та виставки навіть в зимовий період. Наше завдання зробити скансен цікавим не тільки в теплу пору року, а й цілий рік.
- За літо Ви змінили уявлення про роботу музею просто неба. Раніше музей в Пирогові був просто архаїчним селом з українським побутом ХVII-ХІХ століть. А зараз на експозиціях працюють майстри, є кафе. Навіть закидають, що музей стає аналогом Гідропарку, де панує запах шашликів.
- Цими шашликами нам постійно дорікають. Але, давайте подивимось на цю проблему з іншого боку. Територія скансену величезна - вона розрахована для відпочинку на цілий день. Тут повинна бути розвинена інфраструктура – це міжнародні стандарти. Люди крім духовної складової повинні мати можливість і розважитися, і відпочити, і поїсти.
На сьогодні меню багатьох кафе змінилось. З’явилась класична українська кухня. Попит диктує асортимент. Головне, продавці переконалися, що в музеї багато людей, і ми тепер можемо вибирати підприємства з якісною кухнею. Думаю, наступного сезону будемо більш ретельно підходити до меню.
За літо в музеї змінилася інфраструктура: збільшилась кількість не тільки кафе, а й з’явились безкоштовні біотуалети. Нарешті встановили вказівники, відкрили дитячий майданчик. І все це завдяки спонсорам!
Особливо тішать вказівники: тепер відвідувачі не зупиняються лише на Співочому полі – ідуть далі. А це дає можливість розвивати чисельні рекреаційні зони.
Ми пробуємо ламати стереотипи. Для багатьох музей у Пирогові - це консервативний заклад культури, який представляє лише архітектуру, побут українців. Чомусь ніколи не показували культуру інших народів, які з давніх-давен жили пліч-о-пліч з українцями. Особливо це відноситься до південних регіонів України. Зараз ведуться перемовини з кількома громадами, які бажають презентувати свою культуру, привезти і встановити свої садиби.
Навесні у нас вперше був проведений фестиваль кримськотатарської культури. Це було грандіозне свято, куди завітали тисячі гостей. На наступний рік плануємо провести кілька етно-фестивалів, де представимо культуру народів, які проживають в Україні.
-В музеї підняли ціну на квиток. До скансену приходять десятки тисяч відвідувачів, які поповнюють касу, а стан деяких будинків так і залишається жахливим. Постає питання – куди направляються зароблені кошти?
- Більшість коштів направляється на латання фінансових дірок, яке залишило попереднє керівництво.
Влітку в музеї працювала Рахункова палата: перевіряли фінансово-господарчу та науково-організаційну діяльність музею. Були виявлені чисельні порушення у фінансовому секторі, неефективне управління майном та бюджетними коштами у 2008 -2011 роках.
У 2006 році було розпорядження Кабінету Міністрів, який затвердив «План заходів із збереження повноцінного функціонування і розвитку НМНАПУ». Жодного пункту Плану та постанови Бюро Президії НАНУ від 2010 року не виконано.
Масштабні реставраційні роботи в музеї не робили протягом багатьох років. І коли я прийшов працювати до музею, перше, що підняв – це проблеми реставрації. Виявилось, у бюджеті навіть такий рядок не прописаний! Фінансовий стан музею був просто жахливий: величезні борги, на рік закладено нереально малий кошторис. Колишнє керівництво музею уклало кабальні угоди з охоронною фірмою. Ми опинилися в борговій пастці. Звичайно, можна було сісти і заплакати, широко транслюючи сльози на різноманітних ефірах, але ми прийняли рішення самостійно заробляти.
Нам вдалося переламати депресивну ситуацію: покрили основні борги, почали отримувати прибуток та спрямовувати гроші на ремонтні роботи. Але основні роботи в цьому напрямку плануємо проводити в наступні роки.
В цілому, стан основних фондів музею незадовільний. Зараз термінової реставрації потребують 90 архітектурних та 2000 етнографічних експонатів.
В першу чергу, ми підняли тини, які майже лежали на землі. Відреставрували будинок священика, ведемо поточний ремонт експозиції. Завдяки земляцтвам та Облдержадміністраціям зробили ремонт 3 будинків на експозиції «Українське село 60-70-х років» - це хатинки з Херсонської, Волинської та Миколаївської областей. Зараз домовилися про ремонт будівель з Тернопільською, Рівненською, Дніпропетровською ОДА. Відремонтована основна дорога від входу до Співочого поля завдяки Голосіївській райадміністрації.
Відкриємо 2 нових інтер’єра в експозиції «Карпати». До речі, за останні 3 роки, в музеї не було відкрито жодного нового інтер’єра. Останній раз відкривали аж у 2009 році! Проводимо виставки.
Зараз наступає зимовий сезон – фестивальне життя закінчується. Взимку заплановано кілька свят, але все залежить від погоди.
Тож, будемо займатися переважно науковою роботою та підтримувати дієздатність музею у міжсезоння.
- В музеї було звільнено кількох поважних науковців. З чим це пов’язано?
- Відбулося омолодження колективу. Було звільнено лише 7 науковців. Переважно це люди пенсійного віку. Попередньо їм пропонували інші посади, від яких вони відмовилися. Тож, ніяких порушень не відбулося. Тим більше, багатьом з них пропонувалось увійти до Вченої та громадської рад музею.
Щодо наукової діяльності музею за минулі роки, як показала перевірка Рахункової палати, вона велась також не ефективно.
У 2008-2011 роках, музею було виділено 21,5 мільйонів гривень на виконання науково-дослідних робіт, на розвиток наукової діяльності. Основне наукове досягнення музею за ці роки: проведення Міжнародної конференції, підготовка та випуск збірника матеріалів конференції обсягом 80 сторінок. За цей час було надруковано 5 книг працівника музею Лідії Орел. Перевірка встановила, що лише 2 книги написані в рамках наукової теми. Протягом 2008-2010 років було проведено 24 досліджень на суму більш ніж 17 мільйонів гривень. Та ці теми так і не були впроваджені в життя і не використовуються в роботі музею.
Навіть, не було зроблено паспортів на архітектурні пам’ятки музею!
Зараз цим займаються наші науковці. Плануємо провести Міжнародну наукову конференцію.
Взагалі, я вважаю, що музей зробив великий крок вперед. За ці місяці ми запустили офіційний сайт, який тримає 2 місце по відвідуванню серед музейних сайтів України, розробили логотип, працюємо з дитячими будинками, готуємо нові екскурсії, буклети, путівники.
До нас почали приїздити співробітники інших музеїв за досвідом.
Життя в музеї вирує. Наш музей повинен бути найкращим! Ми цього прагнемо!
