Троїцька та купальська рослинна атрибутика Лівобережного Полісся - Мої статті - Каталог статей

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Мої статті [319]

Пошук

Наше опитування

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Троїцька та купальська рослинна атрибутика Лівобережного Полісся

Людмила Костенко, Нацмузей у Пирогові

Народний календар наповнений багатьма атрибутами, які виготовлялися з рослин. Серед них троїцькі та купальські рослинні атрибути. Ми їх будемо розглядати разом, оскільки Трійця та Івана Купала у народному календарі знаходяться поряд. Крім того, ці свята якби замінюють одне одного. Якщо у одних місцевостях України розвинутою обрядовістю відзначається Трійця, то в інших - Івана Купала.
Рослинні атрибути вивчалися багатьма дослідниками, проте найбільше праць присвячено їх символіці. Одна група вчених пов’язувала рослинні атрибути з анімістичними віруваннями. Так, дослідник Д. Фрезр, вивчаючи обжинкові атрибути, прийшов до висновку, що вони виконували роль притулків для духів рослинності [16, с. 385]. На думку В. Я. Проппа, рослинні атрибути зосереджували у собі рослинну силу землі, яку передавали іншим культурам [11, с.76]. Ю.Д. Климець, який вивчав купальські атрибути на українському матеріалі, прийшов до подібного висновку [6, с.43]. Вчений О. В. Курочкін виявив кілька обрядових функцій купальських атрибутів, і серед них аграрну [8, с.192]. Інша група науковців пов’язувала рослинні атрибути з культом предків та віруваннями у демонічні сили. На думку Н.Н. Велецької, вони виступали жертвою померлим, яку приносили в обмін на отримання земних гараздів. Вона припускала, що раніше на їх місці був представник людської общини [3, с.77]. С.М. Толстая, яка досліджувала купальські рослинні атрибути, прийшла до висновку, що вони уособлювали демонічну істоту - відьму, яку спалювали у купальському вогнищі [15, с.134]. Вчений А.К.Байбурін припускав, що рослинний атрибут це модель світу, акт його виготовлення - символічне створення світу, знищення – перехід до нового світу, рештки - матеріал для нового світу [2, с.151-152].
Ми зосередимо увагу на троїцьких та купальських рослинних атрибутах Лівобережного Полісся, які на регіональному рівні не вивчалися. Мета дослідження - виявити форми троїцьких та купальських рослинних атрибутів, їх локалізацію та зв’язок з аграрною темою. У роботі будемо спиратися на польові матеріали, оскільки друкованих джерел з вибраного історико - етнографічного регіону небагато. Результати дослідження в майбутньому прислужаться для порівняльних регіональних студій, вивчення символіки інших народних обрядів.
Троїцькі та купальські рослинні атрибути ми розподілили на дві групи - простої і складної організації. До першої належать рослини, які представлені в обряді у незміненому вигляді, до другої – новостворені рослинні форми.
До рослинних атрибутів простої організації відносимо гілочки дозрілих дерев, за допомогою яких намагалися вплинути на культурні рослини, що розвивалися. Очевидно, перші мали „поділитися” з другими вегетаційною силою. Так, у ніч перед Трійцею на городах тикали гілочки осики, „щоб родило” [19]. Тоді ж у грядки капусти, помідорів встромляли вільху [20], [21]. Гілки цієї рослини несли на капусту і в ніч на Івана Купала [22], [23]. У селі Шатрище Сумської області, виконуючи подібні дії, приказували: „Івана Купала дощем і росою, щоб капуста росла біла й туга” [24]. У селі Бирине Чернігівської області у ніч на Івана Купала гілочки вільхи тикали у грядки кукурудзи, „щоб качани росли великі ” [25].
До рослинних атрибутів простої організації відносимо також культурні рослини. На Трійцю дівчата водили танки вулицями, а господині кидали їм під ноги огіркову гичку, „щоб в’язалися огірки” [23]. У цьому випадку на ріст рослин мало впливати підскакування учасниць обряду. У ніч на Івана Купала молодь на городах рвала висадки, втикала їх у купи піску на перехрестях доріг і перестрибувала. В обряді використовували моркву, цибулю, горох, кукурудзу, буряк, огірки, соняшник та інші овочі [26], [27]. Думаємо, у давніші часи на їх місці могли бути і зернові рослини. До висадок долучали кропиву, квіти, а в деяких місцевостях використовували тільки ці атрибути, що свідчить про трансформацію обряду. Кропиву та квіти зв’язували в букет, який називали „Купало”. Траплялося до рослин долучали вогонь. У селі Олишівка Чернігівської області стрибали через кілок, до якого прив’язували квіти і свічку, що горіла [28]. Інший варіант - купу піску з висадками обкладали соломою, яку підпалювали [29].
Існує думки, що через купальське вогнище та кропиву стрибали з метою очищенням перед жнивами. Магічний акт підстрибування також був одним із засобів впливу на урожай рослин. Вогнем можна було опектися, а кропива була жалкою - це примушувало учасників обряду стрибати якомога вище, від чого рослини мали підійматися догори. У селі Вовна Сумської області „щоб в’язалися огірки” стрибали через огірковий пустоцвіт [21]. У селі Очкине Сумської області нагрібали сім куп піску, які обтикували кропивою та овочами. Дівчата перестрибували кожну з них сім раз [30]. Схоже, що у такий спосіб намагалися запрограмувати ріст рослин кожного дня тижня. У селі Миронівка Сумської області через Купало стрибали, потім перекидали його через двоє воріт і, нарешті кидали в огірки, „щоб родили” [35]. Підкидання рослинного атрибута догори було ще одним магічним прийомом впливу на урожай. Схожі обряди побутували у багатьох народів. Так, землероби Франції стрибали через купальське вогнище і пов’язували свої дії з урожаєм зернових [14, c. 22].
За дослідженнями вченого ХІХ століття А.Малинки, у Ніжинському повіті молодь, стрибаючи через кропиву, виконувала пісню на аграрну тематику
Я всю ночку не спала, Купайла скакала,
Купайла, на Йвана!
Ой посію я рожу та поставлю сторожу,
Ой посію льон і ярину на клинку,
Ой чи й же то льон та розцвів не полон …
Купався Іван, да у воду впав [10, с.129].
Коли стрибали через рослини, виголошували заклинання аграрного змісту: „На Івана хліб сажала, а на Петра вибирала” [31], [28]. У день Святих Петра і Павла відбувалися зажинки, отже, за допомогою цього заклинання намагалися вплинути на урожай хліба. Раніше ці слова належали купальській пісні, яку пам’ятають у селі Моровську Козелецького району Чернігівської області [32].
Коли в обрядах були задіяні городні висадки, мав діяти принцип імітативної магії: все що відбувалося з обрядовим атрибутом – мало відбутися з рослинами. Коли ж на їх місці був букет з квітів та кропиви, який потім несли на грядки, у дію вступав принцип контактної магії [33], [34].
У північно – східній частині Лівобережного Полісся на Івана Купала побутував обряд „закидання грядок”, у якому також були задіяні висадки. Молодь їх рвала на городах удовиць, потім дівчата запрягалися у ярмо і орали перехресну дорогу, хлопці ж трималися за плуг, після того рослини висаджували у ріллю [23]. Колишні учасники обряду згадували: „Цілий кілометр вулиці виоремо і пів - села висадок посадимо: капусту, картоплю, моркву, огірки і квіти, щоб родило” [36]. На цьому місці цілу ніч гуляли. Вранці односельці вигонили на пасовище худобу і пригощали учасників свята стравами та горілкою.
Ритуальна крадіжка овочів пов’язана з віруванням у те, що вкрадена рослина краще росте. Висадки рвали на городах удовиць, яких вважали мало грішними, отже добрими якостями мали відзначатися і вирощені ними рослини. Господарські дії відбувалося у темну пору доби, яка, вірили, є світом потойбічних сил, на перехресній дорозі - в уявному місці їх концентрації. Схоже, учасники обряду самі виступали у ролі потойбічних істот, щоб унаслідувати їхні чудодійні властивості і вплинути на урожай. Прийомом же перевтілення було запрягання дівчат у ярмо, бо як відомо, персонажі народної демонології представлені, поміж іншим, в образі тварин або принаймі мають такі частини тіла, як роги, хвіст, копита. У подібній ролі могли виступати і учасники обряду, коли стрибали через висадки на перехресті доріг. Одне із заклинань, яке тоді виголошувалося, звучало так: „Купала, Купала… Свиня сива дєжку місила, кабан рябий подай води” [35].
В аграрних обрядах разом з висадками і кропивою були задіяні квіти. Очевидно, за допомогою них намагалися вплинути на цвітіння рослин.
Рослинні атрибути простої організації виконували ще одну функцію - забезпечення урожаю вологою. Для цього їх у кінці обряду кидали у воду. „Букет з квітів і кропиви, Купайло, вранці його топили” [37]; „Купало з кропиви, стрічок, через нього плигають, тоді кидають у став” [38]. Механізм магічної дії простий – рослини намочить дощ, так само, як і вода рослинні атрибути.
До рослинних атрибутів складної організації відносимо вінок, заквітчане деревце, тичку, обв’язану зеленню. Думаємо, за допомогою них, як і через рослинні атрибути простої організації, намагалися вплинути на урожай. У народі спосіб утворення плодів називають „зав’язуванням”, а сам плід „зав’яззю”, рослинні ж атрибути складної організації виготовляли методом зв’язування. Отже, можемо припустити, що вони виконувати роль моделі майбутніх плодів.
Вінок був задіяний у троїцьких та купальських обрядах. На троїцькому тижні дівчата ходили в жито, де в’язали вінки з польових квітів [39], [40]. На той час припадало цвітіння жита, отже, у такий спосіб намагалися вплинути на ріст зерна. Тоді ж відвідували лляне поле, де плели вінки, підкидали їх догори і просили Бога щоб „зародив” льон. Учасники обряду вірили, хто підкине цей атрибут вище, у того виросте вищий льон [41]. Троїцькі вінки також несли на грядки капусти, огірків, для кращого урожаю [39], [40]. У деяких місцевостях у вінок вплітали цвіт картоплі, очевидно, щоб викликати урожайність картопляних грядок [40]. У купальських вінках стрибали через вогнище, кропиву, а потім несли їх на город [42]. Цей звичай був поширений в багатьох регіонах України. На Уманщині купальські вінки клали на грядки огірків, кабачків, баклажанів, „щоб краще в’язалося гудиння” [18, с. 327].
Для забезпечення рослин вологою вінки кидали у воду, де вони виконували аграрну функцію, а також роль провісників долі у дівочих ворожіннях.
У північній частині Лівобережного Полісся у якості троїцького атрибута використовували лісове дерево, на якому „завивали вінки” [9, с.66]. На Глухівщині зв’язували у вінок гілки дуба та берези, які росли поряд. Вибір дерев з назвами чоловічого і жіночого роду свідчить про те, що у народі плідність усього живого пов’язувалася з чоловічим і жіночим началом. Заплівши вінки, дівчата називали одна одну кумою, співали, смажили яєчню, обідали [4, с.166], у деяких місцевостях по вулицях „ходили хороводом” [41]. На третій день Трійці вінки розвивали. У Росії, де цей обряд зберіг складніший розвиток дій, дівчата, крім того, „розкумлювалися” [5, с.108].
Коли плели вінки, співали пісні - веснянки аграрного змісту
Завьем веночки на годы добре,
На жито густое, на ячмень колосистый,
На овес реснистый,
На гречку черную, на капусту белую [8, с.185]
У троїцьких піснях, разом з культурними рослинами, згадувалися лісові ягоди, які також належали до об’єктів магічного впливу
Ой рано, рано …
Ой зав’єм вінки да й на всі святки,
На всі святки і на празнички,
Криве колесо, куди котишся,
В бір по ягоди, по якесенькі,
По смородину, по чорнесеньку…[44].
У деяких місцевостях обряд „завивання вінків” побутував до другої половини ХХ століття. У селі Мамекине Чернігівської області святкування проходило у саду, його учасниками були підлітки, а не доросла молодь як раніше. Вінків на деревах не в’язали, але співали пісень, смажили яєчню. Жителі кожного сільського двору приносили для учасників обряду по парі яєць [20]. У селі Кучинівка цієї ж області на Трійцю молодь збиралася біля кленового дерева, танцювала під гармошку, кидаючи на гілля хустки [45]. У деяких місцевостях „завивання” та „розвивання” вінків зводилося до застілля дівчат [43].
У південно – східній частині Лівобережного Полісся у троїцьких обрядах використовували переносне деревце, яке прибирали живими або паперовими квітами, стрічками, вінками, намистом.
У селі Слоут Глухівського району прибирали молоду берізку і носили її селом, співаючи: „Ой рано, рано” [44]. У селі Піски, що на межі Лівобережного Полісся і Слобожанщини, троїцький атрибут виготовляли з осики і називали Хохою. Кругом нього водили танки, співаючи: „Хоха моя, Хоха моя, Хоха зельоная …” З Хохою також відвідували сільські двори, за що отримували гостинці і, як правило, пару яєць. У кінці троїцький рослинний атрибут кидали у річку Сейм [19].
У Путивльському і Глухівському районах Сумської області, де живуть росіяни, на Трійцю прибирали кленове дерево і прив’язували до нього невелику ляльку з трави або ганчірок. Цей рослинний атрибут називали Кукушкою, відповідно до імені ляльки. З ним обходили село, потім ішли на галявину, готували яєчню і обідали. У кінці Кукушку кидали у річку [46]. Схожий рослинний атрибут побутував на Івана Купала на Харківщині – деревце верби з лялькою Маринкою [47].
Кукушку виготовляли ще за колгоспного ладу. Деревце з лялькою носили вулицями та співали пісень, у яких прославляли працьовитих колгоспників і висміювали ледарів [46].
В українському селі Тернівка Сумської області Кукушка представлена тільки лялькою з трави. Її виготовляли у день Святого Миколая 22 травня, встановлювали на галявині недалеко від річки. Біля Кукушки водили танки, співали, смажили яєчню, іншими словами „хрестили Кукушку”. Потім її закопували на березі річки. На Трійцю Кукушку відкопували, „відхрещували”, клали у вінок і пускали на воду [48].
У селі Будище Глухівського району роль Кукушки виконувала дівчина. Її вбирали у зелень, зав’язували хусткою очі і водили селом. Продовжувалося гуляння у лісі або на галявині [49]. Зелений убір дівчини та зав’язані хусткою очі (сліпота) вказують на те, що вона представляла рослину. Подібним до Кукушки був Куст з Правобережного Полісся, де його роль виконувала дівчина, у якої були зав’язані очі та сплутані ноги ( нерухомість) [50].
На думку російських вчених, назва рослинного атрибута походить від трави „кукушчині сльози” („зозулинець”), яка у деяких місцевостях Росії слугувала основою для ляльки [5, с.104]. Її також пов’язують з поверненням пташок, а з ними і зозулі, з вирію [12, с.203]. По різному трактують і обрядові дії з Кукушкою. Т.А. Агапкіна вважає, що вони відтворюють життєвий цикл природи – народження – смерть – народження [1, с.650]. На думку Р. Е. Кедріної обряд з Кукушкою виключно аграрний [5, с.138].
Якщо рослинний атрибут складної організації виконував роль моделі майбутніх плодів, то інші його елементи - квіти, стрічки, намисто були ознакою цвітіння рослин, лялька – новонародженим плодом. Через обряд „хрещення” люди ставали „хрещеними батьками” рослин, щоб вплинути на урожай. Закопування лялька у землю могло виконуватися з метою передачі плідності рослинам, які з неї проростали. До магічних прийомів впливу на урожай відносимо також обходи з троїцьким атрибутом вулиць, дворів (а раніше і нив). У троїцьких обрядах разом рослинними атрибутами було задіяне яйце – символ плідності і зародження життя.
У деяких місцевостях рослинний атрибут після завершення обряду розбирали на частини і несли на город [13, с.76]. Думаємо, таким способом його плідну силу передавали рослинам. За допомогою купальського рослинного атрибута намагалися вплинути на урожай фруктів. На Уманщині його виготовляли з верхівки фруктового дерева, яке не родило, чіпляли на нього квіти та ягоди, очевидно, щоб викликати цвітіння та зав’язування плодів [18, с.327].
У процесі історичного розвитку символіка рослинних атрибутів змінювалася. Ось поетичні рядки, у яких Кукушка виступає у ролі однієї із учасниць обряду:
Ой Кукушка трава,
Ой чия ж ти кума,
Ой з ким же ти покумалася, побраталася,
Чи з братами, чи з кумами, чи з кумицями,
Чи з добрими молодицями [47].
Попри трансформації, тема урожаю у деяких троїцьких піснях збережена:
Кукушка – рябіна город городіла,
Орєшкі саділа, сама сєбє говоріла,
Расті орєшек дробнєнькій,
Расті орєшек ряженькій (крупний) [47].
Внаслідок втрати первісної символіки, Кукушка розділила роль вінка у дівочих ворожіннях. У селі Тернівка Конотопського району ляльку клали у вінок, який пускали на воду, співаючи: „Кукушка - трава, звідкіля ти припливла, покажи мені дорогу, де моя судьба …” [47].
У центральній, південно - західній частинах Лівобережного Полісся у якості троїцького рослинного атрибута використовували обтесаний стовбур дерева або тичку. Його встановлювали стаціонарно перехресті доріг у ніч перед Трійцею на кожному кутку села.
У Чернігівському районі стовбур дерева обв’язували зеленню, квітами, паперовими голубами, на вершку встановлювали колесо зі стрічками або букет півонії. Цей рослинний атрибут називали Вєльце, а процес його виготовлення - „вити Вєльце” [51]. У Конотопському районі Сумської області обв’язування стовбура дерева зіллям називали „вити дуба” [50]. Слово „вити” є синонімом слів „в’язати”, „плести” і означає з’єднування окремих частин у єдине ціле. У Чернігівському районі троїцький обряд побутує до сьогоднішнього дня [53]. У селі Моровську Козелецького району зеленню прибирають стовбур дерева, ставлять на нього колесо, потім ляльку завбільшки з людину. Її виготовляють з соломи, одягають у сорочку, спідницю, фартух, керсетку, стрічки, намисто. Цей рослинний атрибут називають Дівкою, відповідно до імені ляльки. Трапляється, виготовляють і Парубка. На третій день рослинний атрибут розбирають, тоді ж виносять на вулицю столи і вечеряють [32]. Схожі атрибути зустрічаються також у селах, які розташовані нижче лінії Лівобережного Полісся, у Ніжинському та Бобровицькому районах Чернігівської області. Там вони носять назву Виха, завершуються лялькою [54].
У деяких місцевостях аграрна символіка троїцьких атрибутів замінена на християнську. У селі Шестовиця Чернігівської області на Трійцю встановлювали дерев’яний хрест, обв’язаний шовковою травою, любистком, квітами [55]. У селі Крехаїв Козелецького району хрест прикріплювали до заквітчаного стовбура сосни [56]. Такі форми троїцьких атрибутів поширювалися і на південну частину Київщини, яка відноситься до Середньої Наддніпрянщини. Зокрема, у Переяслав-Хмельницькому районі на прибрану тичку вішали хрест та ікону [7, с.181].
У південній частині Сосницького, Коропського та у деяких селах Ніжинського районів Чернігівської області рослинні атрибути подібні до троїцьких виготовляли у ніч на Івана Купала.
У Коропському районі зеленим гіллям, квітами та кольоровими „стружками” (паперові стрічки) прибирали березовий стовп [57]. У Сосницькому районі аналогічно оздоблювали високу тичку - Купало. На її вершку прив’язували голівку соняшника - ознаку антропоморфності. Біля Купала цілу ніч гуляли, під ранок його кидали у річку [58].
У селах Мрин, Плоскому Ніжинського району на Івана Купала виготовляли ляльку на ім’я Іван, що, напевно, пов’язано зі святкуванням Різдва Івана Предтечі. Каркас купальського атрибута був дерев’яний, у формі хрестовини, обв’язаний зеленим гіллям, голова - з трави, зав’язана хусткою. Вдень опудало носили селом, потім його кидали у річку або намочивши у воді, розривали на частини [10, с.129].
Рослинний атрибут складної організації виконував магічну функцію певний період, частіше три дні. Його оберігали від знищення молоддю з інших кутків села. У кінці вінки „розвивали”, дівчата „розкумлювалися”, тичку розбирали, деревця ламали, Кукушку „відхрещували”.
До найдавніших рослинних атрибутів складної організації відносимо вінок, а також дерево у лісі, на якому заплітали вінки. Очевидно, їх витоки сягають періоду, коли ділянки землі для посіву влаштовували на місці викорчуваного лісу. Коли оброблюваних земель стало більше, рослинні атрибути почали встановлювати поближче до нив або обходити з ним посіви, городи, господарства.
Отже, троїцькі та купальські рослинні атрибути простої організації представлені гілочками дозрілих дерев, городніми висадками, букетами з кропиви та квітів. Форми рослинних атрибутів складної організації: окремі вінки (поширені на всій території), дерево, на якому заплітали вінки (північні райони), переносне деревце або гілка, іноді з лялькою, окрема лялька, дівчина, прибрана зеленню (південно-східні райони); заквітчаний стовбур дерева, встановлений стаціонарно, частіше з лялькою (центральні, південно-західні райони).
За допомогою троїцької та купальської рослинної атрибутики намагалися вплинути на урожай рослин та забезпечити їх вологою.

Джерела та література

1.    Агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне – летний цыкл. М. 2002.
2.    Байбурин. А.К. Ритуал в традиционной культуре. – Спб., 1993.
3.    Велецкая Н.Н.. Языческая символика славянских архаических ритуалов. – М., 1978.
4.    Записки Черниговского Статистического комитета. – Ч.,1866. – кн.1.
5.    Кедрина Р. Е. Обряды „крещения” и „похороны кукушки” в связи с народным кумовством // Этнографическое обозрение. – 1912. - № 1-2.
6.    Климець Ю.Д. Купальська обрядовість в Україні. – К., 1990.
7.    Котлярова Л., Левченко С. Зелені свята на Переяславщині у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття: традиції і сучасність // Переяслав. Наукові записки – П-Х., 2009.
8.    Курочкін О. В.. Рослинна символіка календарної обрядовості // Українці в сім’ї європейській. – К., 2004.
9.    Максимович М. Дні та місяці українського селянина. – К., 2002.
10.    Малинка А. Купало в Черниговской губернии. // Этнографическое Обозрение. – 1898. №2.
11.    Пропп В. Я. Русские аграрные праздники. – Л., 1963.
12.    Соколова. В.К. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов. - М.1979.
13.    Сумцов Н.Ф. Культурные переживания // Киевская старина. – 1890. – т. 30.
14.    Токарев С.А Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы. Летне-осенние праздники. – М.,1978.
15.    Толстая С.М. Материалы к описанию полесского купальского обряда // Славянский и балканский фольклор. – М., 1978.
16.    Фрэзер Д. Золотая ветвь. - М., 1983.
17.    Шейн В.П. „Материалы для характеристики быта и языка русского населения Северо- Западного края. Спб., 1887. – т.1. – ч.1.
18.    Ящуржинский Х. Заметки о Купальском празднике в Уманском уезде // Киевская Старина. – 1890. – т. ХХХІ.
19.    19.Записано у с.Піски Буринського району Сумської області від Шаповалової Є.Й., 1927 р.н., Блохіної В.І., 1936 р.н.
20.    Записано у с. Мамекине Новгород – Сіверського району Чернігівської області від Хоменко О.П., 1928 р.н., Полянської Т.М., 1914 р.н.
21.    55. Записано у с. Вовна Шосткінського району Сумської області від Долі В.Ю., 1927 р.н., Омельченко К.Н., 1929 р.н.
22.    Записано у с. Стахорщина Новгород – Сіверського району Чернігівської області від Святюхи П.І., 1913 р.н.
23.    Записано у с. Степне Ямпільського району Сумської області від Совкової М.П., 1941 р.н.
24.    Записано у с. Шатрище Ямпільського району Сумської області від Михайліної Н.В., 1931 р.н., Єфименко П.І., 1908 р.н.
25.    Записано у с. Бирине Новгород – Сіверського району Чернігівської області від Ступак Г.П., 1915 р.н.
26.    Записано у с. Костобобрів Семенівського району Чернігівської області від Кулак О.С., 1912 р.н.
27.    Записано у с. Івот Шосткинського району Сумської області від Палатної Н.Т., 1911 р.н.
28.    Записано у с. Олишівка Чернігівського району Чернігівської області від Сірик С.А., 1928 р.н.
29.    Записано у с. Грем’яч Новгород – Сіверського району Чернігівської області від Краснай М.Д., 1908 р.н.
30.    Записано у с. Очкине Середино – Будського району Сумської області від Ліхород Х.С., 1925 р.н.
31.    Записано у с. Євминка Козелецького району Чернігівської області від Кулік М.П., 1932 р. н.
32.    Записано у с. Богданівка Шосткінського району Сумської області від Бойко П.С., 1919 р.н.
33.    Записано у с. Літки Броварського району Київської області від Краснощок Г.Ф., 1927 р.н.
34.    Записано у с.. Миронівка Шосткінського району Сумської області від Матвєєвої Г.П., 1938 р.н., Шелудько П.Д., 1925 р.н.
35.    Записано у с. Кудлаївка Новгород – Сіверського району Чернігівської області від Софіцької М.О., 1926 р.н.
36.    Записано у с. Вовчок Козелецького району Чернігівської області від Коваленко Н.С., 1941 р.н.
37.    Записано у с. Веркіївка Ніжинського району Чернігівської області від Чепели Г.П., 1917 р.н.
38.    Записано у с. Кіндратівка Сумського району Сумської області від Туряник З. М., 1939 р.н.
39.    Записано у с. Брусилів Чернігівського району Чернігівської області від Бичкової О.М., 1928 р.н.
40.    Записано у с. М. Загорівка Борзнянського району Чернігівської області від Кішки В.І., 1940 р.н.
41.    Записано у с. Фотовиж Глухівського району Сумської області від Бачаєвої Н.П., 1928 р.н.
42.    Записано у с. Реутинці Кролевецького району Сумської області від Ткаченко О.Г., 1921 р.н.
43.    Записано у селі Новоселівка Ріпкинського району Чернігівської області від Кірєєва В.І., 1927 р.н.
44.    Записано у с. Слоут Глухівського району Сумської області від Коржової Т.В., 1915 р. н.
45.    Записано у с. Кучинвка Щорського району Чернігівської області від Реус Л.П., 1939 р.н.
46.    Записано у сс. Нова Слобода та Ширяєво Путивльського району Сумської області від Матвєєвої У.І., 1935 р.н. та Латишевої Н.С., 1940 р.н.
47.    Записано у с. Козіївка Краснокутського району Харківської області від Яцюк Н.І., 1922 р.н.
48.    Записано у с. Тернівка Конотопського району Сумської області від Солдатенко Н.В., 1938 р.н., Білявської Є.І., 1937 р.н.
49.    Записано у с. Будище Глухівського району Сумської області від Дворник А.І., 1913 р.н.
50.    Записано у с. Бродниця Зарічненського району Рівненської області від Гаврилович Г. Г., 1918 р.н.
51.    Записано у с. Терехівка Чернігівського району Чернігівської області від Ященко Л.С., 1928 р.н.
52.    Записано у с. Новостроївка Конотопського району Сумської області від Ткач М.Г., 1932 р.н.
53.    Записано у селі Моровськ Козелецького району Чернігівської області від Пономар О.М., 1925 р.н., Глибовець М.І., 1948 р.н
54.    Записано у с. Григоро- Іванівка Ніжинського району Чернігівської області від Голощук Н.П., 1931 р.н.
55.    Записано у с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області від Рибалки Н.А., 1913 р.н.
56.    Записано у с. Крехаїв Козелецького району чернігівської області від Портунатової Н.Т., 1913 р.н.
57.    Записано у с. Карильське Коропського району Чернігівської області від Коток Г.В., 1938 р.н.
58.    Записано у с. Мале Устя Сосницького району Чернігівської області від Петрук П.В., 1950 р.н.

(Матеріали міжнародної наукової конференції „Одеські етнографічні читання”. – Одеса 2011. - С. 183-194.)

Категорія: Мої статті | Додав: vik (22.12.2012)

Переглядів: 1005 | Теги: Троїцька та купальська рослинна атр | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0