Постановою Ради Міністрів Української РСР від 10 вересня 1976 року «Про завершення будівництва Музею народної архітектури та побуту України» було доручено Академії наук УРСР, Держбуду УРСР, Українському товариству охорони пам»яток історії та культури й облвиконкомам провести протягом 1976 року роботу з виявлення характерних для кожної області зразків народної архітектури та інших експонатів, необхідних для створення експозиції про народну архітектуру та побут соціалістичного села, а облвиконкомам забезпечити встановлення в 1977 році на території музею копій з відібраних архітектурних споруд, доповнених відповідними інтер’єрами. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури за погодженням з Міністерством фінансів УРСР і Держпланом УРСР затвердило нову структуру і штати музею.
У 1977 р. був створений відділ «Соціалістичне село» з сектором архітектури та сектором етнографії. . Очолив відділ Ходаківський М.С. Назва відділу впродовж його існування змінювалась. Згідно штатного розпису 2008 р. відділ назвали «Українське село 60-70 років ХХ ст.» Музей просто неба у столиці України вперше серед подібних музеїв розпочав спробу відобразити народну архітектуру та побут сільського населення в процесі її еволюції у минулому й тепер.
При розробці проекту велика увага приділялася питанню композиційного вирішення сучасної експозиції. Натурне відтворення архітектурно-етнографічних пам»яток сучасного сільського житла розпочато групою архітекторів (Сікорський В,О., Хохол Ю.Ф., Ходаківський М.С.) з конкурсних пропозицій розміщення будівель за усталеною на той час практикою формування квартальної забудови громадського центру і колгоспних ферм та виробничих комплексів, але це до тематики музею не мало відношення, і тому перемогла пропозиція створення експозиції на інших засадах, а саме - експонування самодіяльного житла на прикладі однієї будівлі (садиби) від області. Експозицію назвали «Народна творчість в архітектурі українського села 60 – 70-х років ХХ століття». і розгорнули її в південно-західній частині музею на 12 гектарах старого яблуневого саду.
Просто неба відтворено 25 житлових будинків з усіх областей України. Це характерні зразки індивідуального сільського житла, представленого в експозиції окремо або в комплексі садиб з господарськими будівлями, криницями, майстернями огорожами. Відповідно до природно-кліматичних та архітектурно-будівельних особливостей архітектурні об’єкти згруповані за умовним принципом зонування України: «Полісся», «Карпати», «Західний лісостеп», «Центральний лісостеп», «Східний лісостеп», «Південь України». Кожна зона експонується як самостійна група, а вся експозиція зі ставками, городами, квітниками, характерними для кожного регіону, як єдиний архітектурний комплекс.
Маршрут огляду експозиції пролягає по серпантиновій дорозі, обабіч якої розташовані будівлі - прототипи сільських жител різних соціальних верств з усіх областей України. Експозиція відбиває зміни , що відбулися в народному індивідуальному будівництві, зокрема - збільшення розмірів житла, компактність забудови, багатоповерховість, поєднання стилів, поліпшене розв’язання побутових умов та сангігієни, вихід фасаду безпосередньо на вулицю. У багатьох оселях окремо виділені вітальня, спальня, дитяча кімната, їдальня, кухня. В будинках представлені вироби народного мистецтва, меблі , хатні побутові речі, необхідні для життя та задоволення естетичних потреб родини. Експозиція не лише репрезентує особливості традиційного будівництва та побуту різних етнографічних територій України 60-70 років ХХ століття , а й є місцем представництва всіх обласних адміністративних центрів, земляцтв України для популяризації сучасної народної творчості, ремесел, промислів, сільського зеленого туризму тощо.